У сьогоднішньому фінансовому світі прозорість стала темою, що викликає великий інтерес. Біткойн як децентралізовані цифрові гроші, за свої 16 років існування, створив повну аудиторську траєкторію. Ця відкритість походить від його технології відкритого вихідного коду, яка дозволяє всім записам транзакцій в режимі реального часу піддаватися публічній перевірці.

На противагу цьому, Федеральна резервна система США (ФРС), яка має 112-річну історію. Хоча ФРС регулярно публікує звіти, вона ніколи не проходила повну незалежну аудиторську перевірку. Особливо в ключових сферах, таких як програми термінового кредитування та операції з валютними свопами, багато деталей протягом тривалого часу не були оприлюднені.

Самоаудитна механіка Біткойна є однією з найпомітніших його рис. Кожні 10 хвилин мережа Біткойна підтверджує новий блок за допомогою механізму доказу виконаної роботи, і його перевіряють тисячі незалежних вузлів по всьому світу. З моменту створення генезис-блоку в січні 2009 року блокчейн Біткойна накопичив понад 900 тисяч блоків, зафіксувавши майже 1,2 мільярда транзакцій. Ці дані складають безперервний, відкритий запис, який будь-хто з підключенням до Інтернету може перевірити в реальному часі, без будь-якого спеціального дозволу.

З іншого боку, Федеральна резервна система, як основна опора фінансової системи США, відповідає за управління процентними ставками, грошовою масою та підтримання економічної стабільності, але жодного разу не проходила повністю незалежний аудит. Хоча Федеральна резервна система регулярно публікує різноманітні звіти, деякі ключові аспекти її роботи залишаються недостатньо прозорими.

Ця різниця в прозорості викликає ряд питань: чому давно засновані традиційні фінансові установи в прозорості аудиту поступаються новим цифровим грошам? Який вплив матиме ця різниця на інвесторів, розробників політики та глобальну фінансову систему? Чи повинні традиційні фінансові установи також запроваджувати більш відкриті та прозорі практики в умовах постійного розвитку фінансових технологій?

Ця паралель не лише підкреслює фундаментальну різницю в моделях роботи між центральними банками та цифровими грошима, але й відображає зміни, які переживає фінансова система. У міру зростання вимог публіки до фінансової прозорості, традиційним фінансовим установам, можливо, доведеться повторно оцінити свою політику розкриття інформації, щоб адаптуватися до цієї дедалі більш цифрової та децентралізованої епохи.